Європейська площа

Початок 19 ст. – Кінна площа, з 1805 (1806) р.р. – Театральна площа (після побудови першого в місті театру), з 1851 р. – Європейська площа (після побудови готелю «Європейський»), з 1869  р. – Царська площа, з 1919 р. – площа імені Третього Інтернаціоналу, 1941-43 р.р. – Гітлерплатц або площа ім. Гітлера, з 1944 р. – площа Сталіна, з 1961 р. – площа Ленінського Комсомолу, з 1991 р. – Європейська площа.

Місцевість, де розташована сучасна Європейська площа, у 17 ст. називалася Євсейковою долиною. Тривалий час площі тут не було. Після спорудження на початку 19 ст. дороги, що з’єднала Поділ з Печерськом, тут виникла площа. Три століття тому Київ складався із трьох, віддалених територіально, майже автономних частин: Подолу, Старого Києва та Печерська. Так місто поділялося тому, що зв’язок між його частинами був дуже складним, наприклад, щоб дістатися з Подолу на Печерськ, потрібно було користуватися майже непрохідними стежками, ризикуючи покалічитися чи впасти у прірву, або скористатися послугами судноплавного Дніпра.

Назву Кінна, площа отримала, коли це було традиційне місце кінських ярмарків, де також продавали волів, корів, свиней, овець і кіз.

З 1801 р. (1806 р.) на цій площі збудовано перший у Києві театр (де нині Український дім). Будівля театру була дерев’яною. В театрі було 32 ло­жі, 40 крісел, за ними — партер, де дивилися ви­стави стоячи, амфітеатр, галерея, разом — 740 місць. Акусти­ка в театрі була гарна. Постійної трупи не було, сцену займали гастролюючі трупи. Репертуар театру складався з драм, комедій, опер, водевілів, інтермедій, балету, оперет. У театрі переважно йшли спектаклі польською мовою, зрідка — російською і українською.

У 1851 р. на цьому ж місці збудували триповерховий готель “Європейський” (перший київський готель європейського зразка). У готелі були всі блага цивілізації: каналізація, водопровід, електрика, тому він вважався найкращим. Згодом в номерах з’явилися телефони, що було неймовірною розкішшю на той час. При «Європейському» відкрили ресторан, який аж до початку 20 ст. вважався найкращим.

У середині 19 ст. площа мала привабливий вигляд. У її центрі знаходився красивий фонтан, прозваний «Іван» (1840-ві р.р.) на честь губернатора Києва Фундуклея І., який ініціював та фінансував його спорудження. У 1869  площа булла перейменована у Царську, біля Царського саду спочатку було споруджено каплицю Св. Олександра Невського «в пам’ять чудесного порятунку імператора Олександра ІІ” від невдалого замаху терориста Каракозова. З 1911 р. на місці каплички було встановлено пам’ятник царю Олександру ІІ, в центрі площі фонтан «Іван» дещо перенесено, розбита клумба, збудована станція Міської залізниці (трамваю).

У 1930-х роках на місці пам’ятника царю, біля входу в Хрещатий парк, встановили гігантську статую червоноармійця. Через деякий час на цьому ж п’єдесталі височіла статуя Сталіна.

Нині на площі немає ніяких пам’ятників і їй повернута одна із колишніх назв, що походить від назви одного із найкращих готелів Києва тих далеких часів.

Тетяна Бабич, автор книги «Фотопутівник крізь час – Хрещатик і околиці».

2018-02-02T18:56:35+00:00