Про футбол і «Замок квітів»

Комплекс стадіону «Динамо» був урочисто відкритий 1933 р. Проект розробили професор Політехнічного інституту Осьмак В. та молодий архітектор Безпалий В, архітектори – Манучарова Н. , Поліщук В. Арену будували в’язні і кияни. Відкриття стадіону кілька разів відкладали через голод. З 2002 р. київський стадіон «Динамо» назвали іменем видатного тренера Валерія Лобановського.

У 18 ст. це місце ввійшло до Царського саду. Сад займав територію нинішніх Міського саду, Хрещатого парку, стадіону «Динамо» та навколишніх схилів. Верхня тераса парку була оформлена у регулярному стилі (вона мала геометрично правильне планування, з симетричністю і регулярністю композиції), інша частина – у пейзажному (вільне планування, використання природних ландшафтів, ілюзія природності), у лощині, де нині розташований стадіон, знаходилося штучне озеро і оранжереї.

Парк на початку 1850 р.р. був занедбаний і переданий місту з державної власності. Для його підтримки у Києва не було коштів, тому парк на 12 років передали садівнику Рожновському в безоплатну оренду, з умовою піклування про сад. Рожновський, який  не зміг утримувати величезний парк, передав його в наступну оренду відомому київському садівнику К. Хрістіані. Новий господар, на місці колишнього озера, вирішив створити платну зону відпочинку з розважальними закладами («кафешантан»). У травні 1863 р. тут відкрили новий парк «Шато-де-Флер» («Замок квітів»). Головною його окрасою були квіти. Окрім поля для прогулянок, прикрашеного численними клумбами, тут були ресторан, літній театр, танцювальний зал з галереями і балконом, пивний бар.

Після 1917 р. у парку з’явилися спортивні майданчики.

Тетяна Бабич, автор книги «Фотопутівник крізь час – Хрещатик і околиці».

2018-03-01T12:10:35+00:00