Древнє місто Чернігів. Продовження

Вважається, що територія, де розташований Чернігів, була заселена вже в II тис. до н.е. На його околицях в урочищах Яловщині і Татарській Гірці знайдено поселення доби бронзи.

Перша писемна згадка про Чернігів сягає 907 року, про що говориться у договорі Русі з Візантією. Чернігів згадується там, як друге, після Києва, княже місто. Завдяки вигідному географічному розташуванню у басейні річки Десни у ІХ ст. Чернігів став центром Сіверської землі, а на початку X ст. – центром князівства і одним з найбільших міст Київської Русі.

У ХІІІ ст. чернігівські землі зазнали навали, що затримала на кілька століть подальший розвиток та була причиною втрати значення політичного центру Чернігово-Сіверщини. Протягом 1355—1356 рр. вся Чернігівщина потрапила під владу литовських феодалів. А війна між Литвою й Росією в 1501—1503 рр. закріпила Чернігово-Сіверщину за Російською державою. Чернігів став прикордонним містом.

На початку XVII ст. місто входить до складу польського королівства. У 1623 році Чернігів одержав магдебурзьке право.

У період так називаної Гетьманщини – відносної автономії Лівобережної України в складі Росії – почалося політичне, економічне і культурне відродження Чернігова: місто стало центром козацького полку, а полк у ті часи був не тільки військовою частиною,а територіально-адміністративною одиницею. Чернігів знову стає центром торгівлі ‑ через нього проходить один з торгових шляхів з Москви до Києва.

Згодом ліквідується полковий стрій, а з ним і козацькі вольниці. З 1797 року Чернігів став центром Малоросійської (з 1802 року – Чернігівської) губернії Російської імперії.

У радянську добу – Чернігів – обласний центр.

А чи залишилося щось у Чернігові із тієї могутньої слави та далекої доби сьогодні? Про це у наступному дописі.

Тетяна Бабич, автор книги «Фотопутівник крізь час – Хрещатик і околиці».

2018-03-28T11:47:48+00:00